неділя, 30 квітня 2017 р.

    

"Забудь-річка": любов та історія 

Брати Капранови у Світловодську


 29 квітня у культурному житті Світловодська відбулася визначна подія. До нас завітали відомі письменники  Брати Капранови з презентацією своєї нової книги «Забудь-річка», яка увійшла до списку літературної премії Книга Року ВВС-2016.
    Центральна міська бібліотека заздалегідь готувалась до приїзду знаних авторів, розповідаючи про письменників та їх творчість своїм читачам та проводячи огляди авторських книг наявних у бібліотеці.



    Виступ брати розпочали з оповіді про останній роман «Забудь-річка», що вперше опублікувався в Україні 2016 року у видавництві «Нора Друк».
    Ідею до написання роману їм дала історія власної сім’ї. Маючи двох дідів, один з яких був героєм і мав ордени, а другий – «ворогом народу» і мав кілька років таборів і 58-у статтю, письменники не ділили їх на «хороших» та «поганих», адже обоє рідні люди. Саме це дало поштовх до написання книги про те, що приховувалось у багатьох сім’ях українців. Для втілення образу брати взяли символ з української міфології. За давніми віруваннями українців Забудь-річка розділяла світ живих від світу мертвих. Душа перелітаючи через неї при народженні або смерті забувала все, що відбувалося на другому березі. На думку Братів Капранових ця річка і досі тече, але розділяє не світи, а пам’ять поколінь.
    Спочатку, плануючи написати роман, письменники хотіли взяти одну людину і провести її дорогами трьох армій – дивізїї «Галичина», УПА та Червоної армії, але, за їх словами, не змогли придумати переконливої біографії для людини, яка мала б бути одночасно у трьох місцях. Тоді їм на допомогу прийшов ветеран війни, яких поділився власною історією.
    За словами ветерана, в 1941 році під час мобілізації так склалися обставини, що він віддав свої документи юнаку-єврею. «Тримай, будеш українцем», – сказав він і відтоді у світі з’явилося два Петра Галицьких, один з Київщини, а інший з Одеси. Саме ця розповідь і підштовхнула письменників до створення роману про долю трьох людей з однаковим іменем.
    Події в книзі розгортаються у 1939 році у Бережанах, що на Галичині. Там зустрілись три юнаки – колишній польський жовнір, студент Львівського університету та комсомолець. За примхою долі один з них, син офіцера УНР, потрапляє у заслання, а звідти до Червоної армії,  комсомолець – до німецької армії, а згодом до дивізії «Галичина». Але обидва далі ідуть по життю під ім’ям третього, який незабаром іде в ліс і стає сотником УПА.
    Щоб не втратити частину читацької аудиторії, а саме жінок, письменники вирішили додати  ще одну сюжетну лінію про кохання і жіночу долю.
    Головною героїнею роману стала наша сучасниця, що мешкає у 2010 році, проста жінка Уляна родом з Очакова з типовою історією: вона народжує і сама виховує доньку, без чоловіка й власної квартири. Згодом вона зустрічає моряка і між ними народжуються почуття. Але біда в тому, що цього чоловіка звати Степан Шагута, а саме під цим іменем Улянин дід потрапив до Червоної армії і пропав без вісті на війні. Це свідчить про те, що її коханий може бути її рідним дядьком. Саме це змушує закохану пару розбиратися в подіях Другої Світової.
    За словами братів, зрозуміти чоловіка, який воював в трьох арміях, їм було набагато легше, ніж розібратися у психології власної головної героїні, з однієї простої причин – вона жінка. «Коли почали писати, ми раптом зрозуміли, що нічого не знаємо про жінок», – зізнаються письменники.
Через це Капранови вирішили укласти угоду зі знайомими жінками. Мовляв, ми пишемо, а ви будете «виправляти помилки». Але у жінок, що прочитали книжку, претензій щодо зображення жіночої психології було небагато, траплялися навіть компліменти. Найцікавіше із зауважень жінок, на думку братів, було таке: «Вона не могла вдягнути ці туфлі, бо це не в її характері».
Зараз, презентуючи «Забудь-річку» жінкам, Капранови кажуть, що це «любовний роман на тлі історичних подій», а чоловікам – що це «історичний роман на тлі мелодрами».

   Наприкінці розповіді про свою останню книгу Капранови зазначили, що основне завдання написаного ними роману – закопати цю «Забудь-річку» у власній родині і по можливості по всій Україні. Адже на їхню думку, «Забудь-річка» – це саме те, що навмисне роз’єднує українців, і те, на чому зараз паразитує комунізм і «москалі».

Рибачук О.І., провідний бібліограф ЦМБ









Немає коментарів:

Дописати коментар