пʼятниця, 22 травня 2020 р.


Він родом звідси, де Дніпро тече




      Двадцять другого травня виповнилося 100 років з дня народження  поета – земляка, жителя Новогеоргіївська (нині Світловодська), відомого  перекладача, члена Національної Спілки письменників України Костя Оверченка.
Без перебільшення Костя Гавриловича можна назвати людиною-легендою. Поет відійшов у вічність на дев’яносто восьмому році життя, писав до останніх своїх днів  і до останніх днів, живучи в далекій Латвії, жив думками про Україну. 
     «Я родом звідти, де Дніпро тече», – так він говорив про себе. Народився і виріс Кость Оверченко в Україні, в нині затопленому водами Кременчуцького водосховища місті Новогеоргіївську. Латвія ж була для нього другою рідною домівкою. Певне з того часу, коли наприкінці жовтня сорок першого року він стояв на захисті Моондзундських острові. Боротьба була не на життя, а на смерть, тож там, в Ірбенській протоці, поблизу латвійського узбережжя, Кость Оверченко разом з групою однополчан-артилеристів потрапив до гітлерівського полону.
 Латиську мову Кость Гаврилович вперше почув у Саласпільському концтаборі. Цією мовою спілкувалися і його побратими-партизани, з якими він після втечі з концтабору визволяв латвійську землю від фашистів. У Латвії він зустрів своє кохання, створив сім’ю. Тут самореалізувався як поет і перекладач, і звідси, з далекого зарубіжжя, щомиті і щохвилини подумки линув до України, безмежну любов до якої передав у поезіях, що ввійшли до збірок «О, як тоді співали солов’ї», «Я родом звідти, де Дніпро тече», «Люблю тебе таку, яка ти є», «Майдану віщий грім».
2007 року побачила світ ще одна книга Костя Оверченка «Латвія поетична», яка стала помітним явищем і в українській, і в латиській літературі. Це виплекана автором антологія перекладів різних латиських поетів від уславлених класиків до тих, хто і в нинішній  «постіндустріальний» час продовжує радувати і надихати читачів.
       Кость Гаврилович – член Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» майже з перших днів його заснування. Тож літератори області висунули  кандидатом поета і його книжку «Латвія поетична» на здобуття літературної премії імені Євгена Маланюка, однієї із найпрестижніших премій України. Ставши лауреатом цієї премії, поет передав її грошову частину літоб’єднанню, щоб підтримати молодих літераторів.
      Ім’я нашого земляка широко відоме у світах. 2008 року у видавничому центрі  «Світ успіху» вийшло друком іміджеве біографічне видання «Українського цвіту по всьому світу». У числі дев’яноста видатних українців діаспори і Кость Гаврилович Оверченко. Книга містить його біографію і поезії: 
« …Не лайте ні Мазепу, ні Хмеля,
У нашім лихові вони ні в чом не винні
Байдужість наша нам не дозволя
Господарями бути в Україні»,
  – говорить поет в одному із надрукованих віршів.
         Сам він ніколи не був байдужим до тих подій, що відбувалися в Україні.  Свого часу за вагомий особистий внесок у розвиток латвійсько-українських відносин гетьман Українського Реєстрового козацтва А.Шевченко вручив  літераторові орден Козацький Хрест ІІІ ступеня. Цей орден був таким же дорогим Костеві Гавриловичу як і ордени та медалі учасника Другої світової війни.
       Поета знали і цінували у Світловодську. Він ніколи не поривав зв’язків із своєю малою батьківщиною: листувався з друзями, з працівниками міського краєзнавчого музею, надсилав свої збірки до бібліотек міста. Допоки дозволяло здоров’я, приїздив до Світловодська, завжди був бажаним гостем у школах, співпрацював із міським літоб’єднанням «Літо». Уже після смерті Костя Оверченка  голова літоб’єднання Лідія Лаврик підготувала до друку дві його поетичні збірки для дітей  «Ми ходили по гриби» та «Білі гуси летіли».  Автор чудових ілюстрацій – місцева художниця Наталя Дзюник.  Усі збірки поета – а  їх – 12 – є у бібліотеках міста. Кожне слово у творах      Костя Оверченка пронизане палкою любов’ю до України  та вірою у її щасливе майбутнє.  До речі, вже після смерті дружини він дуже хотів повернутися на свою малу батьківщину, але на перешкоді щоразу ставали бюрократичні перепони і брак коштів. 
   Так і знайшов поет свій вічний спочинок на латвійській землі. Поет-патріот, поет-життєлюб, поет-романтик, все життя якого було прагненням:
«…Зробити кращим світ,
Щоб в нім було
Всім людям легко жити,
Щоб не сльоза
І не солоний піт,
А срібні роси
Омивали квіти…»
                                                           За матеріалами
                                                             міського краєзнавчого музею

Твори:

Оверченко К. Дайни : Поезії //Вечірня газета. – 2000. – 29 вересня. – С.13
Оверченко К. Ліричні рядки: Поезії/ К. Оверченко // Народне слово. -2003. -22 травня. - С. 3
Оверченко К. Нині звістку скорботну: Вірш/ К. Оверченко // Народне слово. -2002. -21 травня. - С.3
Оверченко К. О, як тоді співали солов' ї ... : Поезії / Кость Оверченко; Вступне слово А.Павленка. -Рига : DIAC, 2005. -295 с. : портр.
Оверченко К. Під білим снігом сплять лани : Вірш /// Кіровоградська правда. – 2000. – 29 серпня. – С.3
Оверченко К. Рядки, написані нещодавно/ К. Оверченко // Кіровоградська правда. -2006. -24 січня. - С. 3
Оверченко К. Я родом звідти, де Дніпро тече... : Збірник віршів / Кость Оверченко. -Рига : DIAC, 2006. -160 с.

Публікації про життя і творчість:

Висунуто претендентів на здобуття премії імені Є. Маланюка // Народне слово. -2008. -20 листопада. - С. 2
Гармазій Н. Кость Оверченко - перекладач/ Гармазій Н. // Народне слово. -2008. -9 вересня. - С. 3
Гармазій Н. "Я родом звідти, де Дніпро тече..."/ Н. Гармазій // Народне слово. -2007. -20 лютого. - С. 3
Додалося до гурту маланюківців // Кіровоградська правда. -2009. -6 лютого. - С. 1
Корінь А. "Латвія поетична" - вустами земляка Костя Оверченка: Обговорюємо твори, висунуті на здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка/ А. Корінь // Кіровоградська правда. -2009. -13 січня. - С. 5
"Латвія поетична" Костя Оверченка // Народне слово. -2008. -30 вересня. - С. 4
Лісниченко Ю. "Степові орли" високого літературного лету/ Ю. Лісниченко // Вечірня газета. -2009. -13 лютого. – С. 3
Макей Л. Премія Євгена Маланюка - достойним!/ Л. Макей // Народне слово. -2009. -5 лютого. - С. 1, 2
Павленко А. Щедрий талант: Костю Оверченку - 85/ А. Павленко // Кіровоградська правда. -2005. -2 липня. - С. 3
"Усім, хто мене знає і пам‘ятає ...": Вірші/ П. Ткачук // Народне слово. -2004. -7 лютого. - С.2: фото

четвер, 14 травня 2020 р.


День Європи в умовах карантину



День Європи – це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях та інтересах.
Рішення щодо відзначення 9 травня Дня Європи в Європейському Союзі було прийнято у 1985 році на Саміті Ради ЄС у Мілані. До 1997 року це свято мало переважно культурно-мистецьку спрямованість та носило обмежений характер.
У 1997-1998 роках до святкування Дня Європи залучилися держави-кандидати на вступ до ЄС. У цих країнах святкування набуло певного політичного забарвлення і було спрямоване на формування громадської думки стосовно підтримки вступу до Євросоюзу. Проводилися регіональні конференції та круглі столи; публічні дебати, виступи на телебаченні та радіо громадських діячів; широка інформаційно-роз’яснювальна кампанія; культурно-розважальні програми та спортивні змагання тощо.
Основна ідея – кожний мешканець континенту, незалежно від своєї національної належності і громадянства, має відчути себе вільним у "Європейському домі".
Україна – єдина держава не член ЄС, в якій на державному рівні відзначається День Європи (цей день святкують також у країнах-кандидатах – Македонії і Туреччині).
Відзначення Дня Європи в Україні - це важливий крок у зміцненні самоідентифікації України як європейської держави, причетної до традицій і цінностей Європи.
Головною метою відзначення в Україні Дня Європи є:
- формування позитивної громадської думки щодо євроінтеграційного курсу України;
- ознайомлення якомога ширшого кола громадськості з європейськими цінностями та традиціями;
- популяризація загального європейського культурного надбання серед громадськості, зокрема, молоді;
- залучення населення регіонів України до діяльності, пов’язаної з інтеграцією країни до ЄС.
До Дня Європи в  умовах викликів сьогодення, а саме дотримання карантину  бібліотеки повинні використати в роботі віртуальні заходи освітнього та пізнавального характеру. Зокрема, організувати віртуальні тематичні книжкові виставки, віртуальні турне-подорожі до країн Європи, лінгвістичні країнознавчі  онлайн -круїзи, євроквести. Наприклад :
- бібліографічний огляд «Шедеври європейської прози»,
- віртуальна мандрівка «Без віз Європою»,
- віртуальна подорож «Європа - наш спільний дім»,
- прес-калейдоскоп «Відкриваємо Європу разом»,
-віртуальна екскурсія «Україна - Європа: відкриті обрії»,
- євровікторина «Вивчай Європу – змінюй Україну. Країна починається з тебе»,
- туристичний експрессалон «Подорожуємо Європою»,
віртуальна мандрівка «Європейське розмаїття: спадщина та цінності»
-          літературне рев'ю із циклу «Література народів Кіровоградщини» ,
-          відео-круїз «Ми пізнаємо Європу»,
-          етнографічна експедиція «Відкрий Європу для себе»,
-           євроквест «Будьмо знайомі – Європа»,
-          вікторина «Мандруючи країнами Європи»,
-          експрес - подорож «Україна в єдиній Европі»,
-          Віртуальна подорож «Багатолика Європа»
Інформацію про проведення таких заходів ви можете знайти на таких сайтах:



середа, 6 травня 2020 р.


Подвиг народу безсмертний


 

 (Велика Вітчизняна війна

в українській художній літературі)



До Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Бібліографічний список літератури
 до 75-річчя Перемоги у Другій світовій війні




І тоді підніметься піхота,
А з нею – я, її солдат,
Щоб, здолавши всі атаки й доти,
Вийти переможцем на парад...
І. Рядченко

 


Тема Великої Вітчизняної війни – незвичайна тема... Незвичайна тому, що написано про війну так багато, що не вистачить цілої книги, якщо згадувати одні тільки назви творів. Незвичайна тому, що ніколи не перестане хвилювати людей, ятрячи старі рани і душу болем серця. Незвичайна тому, що пам’ять та історія в ній злилися воєдино. Сучасні молоді люди не знають і не хочуть війни. Але ж її не хотіли і ті, хто гинув, не думаючи про смерть, не знаючи того, що не побачать більше ні сонця, ні трави, ні листя, ні своїх дітей...
Події Великої Вітчизняної війни знайшли свій відбиток у творчості багатьох письменників, особливо тих, хто був на фронті та чиє дитинство і юність опалила війна. З червня 1941 р. 440 літераторів стали на захист свободи нашої Батьківщини. Серед них           О. Довженко, Ю. Збанацький, О. Коломієць, А. Малишко, Л. Костенко, Г. Тютюнник, П. Тичина, О. Гончар та багато інших. Полум’яні слова, які виходили з-під їхнього пера, були могутньою зброєю. Прозові й поетичні твори, народжені духовним піднесенням, надавали захисникам рішучості та мужності, що, разом із бійцями, наближали перемогу.
Звертаються до теми війни і сучасні письменники, показуючи важку долю людей, складні та трагічні колізії їхнього життя, породжені війною.
Але, хоч би скільки книжок вже було написано про Велику Вітчизняну війну, мабуть, ніколи не настане час, коли можна буде стверджувати, що сказано вже досить. Висловити все не вдасться нікому, бо не було міри героїзму людей, виявленому у війні, немає міри горю і стражданням, які принесла вона на своїх чорних крилах. Письменники, художники, музиканти звертаються у своїх творах до теми війни, щоб залишити в пам’яті події, які розкривають велич перемоги народу в ній.
Забуття – підстава для повторення. Величне можна розгледіти на відстані, тому ще не одне покоління вдивлятиметься в ті буремні 1941–1945 рр. І чим далі, тим все живіше вони розгортатимуться в нашій пам’яті, ще не раз серце наше захоче повернутися до священного, тяжкого і героїчного епосу днів, коли країна воювала від малого до старого. І ніщо інше, як книга, не зможе нам передати цю велику і трагічну подію.
Твори про війну глибоко хвилюють читачів різних поколінь, примушують замислитися про вічні загальнолюдські проблеми (добро і зло, війну і мир, життя і смерть). Література про Велику Вітчизняну війну – данина пам’яті подвигу тих, хто наближав велику Перемогу, хто відстоював волю, доводив ціною власного життя, що головне у світі – Добро, Милосердя, Співчуття...

1.   Автомонов П. Ф. Рокіровка [Текст] : роман / П. Ф. Автомонов. – Київ: Дніпро, 1986. – 238 с. – (Романи й повісті; № 12).  
«Рокіровка» – твір про битву Червоної Армії та українських партизан за Дніпро та Київ восени 1943 року, вихід наших військ на державний кордон СРСР у березні 1944-го. Герої роману – рядові воїни, генерал Ватутін, воєначальники, завдяки яким було зірвано підступні наміри фашистського фельдмаршала Манштейна.   
2.     Автомонов П. Ф. Фронт не позначено [Текст] : повість-портрет / П. Ф. Автомонов. – Київ: Політвидав України, 1987. – 221 с.  
Це перша книга про людину славної і тяжкої долі — генерал-лейтенанта Т. А. Строкача, який під час Великої Вітчизняної війни очолював Український штаб партизанського руху.   
3.     Багряний І. Людина біжить над прірвою [Текст] : роман / І. Багряний; післямова Л. Череватенка. – Київ: Укр. письм., 1992. – 320 с.  
У центрі роману – образ архітектора Максима, який зазнав знущань у часи сталінщини, але і в роки фашистської окупації не змирився з ідеологією нових господарів. Поневіряння по прифронтових тюрмах, допити… Врешті Максимові вдається втекти, кілька разів він ледь не гине у дорозі. У дорозі над прірвою… 
4.     Багряний І. Огненне коло [Текст] : повість / І. Багряний. – Львів : Євросвіт, 2006. – 132 с. – (Така правда).
Повість «Огненне коло» – це спроба осмислити і відобразити майже невідому досі сторінку нашої історії періоду Великої Вітчизняної війни – діяльність дивізії січових стрільців СС «Галичина», що і в еміграції правдиво висвітлена не була. Іван Багряний трактує її як велику трагедію, коли українці у радянській формі вбивали українців у німецькій формі.  
5.     Безуглий І. О., Рябий М. О. Облава на озброєного вовка [Текст] : роман / І. О. Безуглий, М. О. Рябий. – Київ: Рад. письм., 1986. – 350 с.  
Основу твору становить хвилююча розповідь про те, як влітку 1942 року, коли гітлерівські полчища рвалися до Волги та на Кавказ, наші підпільники, партизани і розвідники, долаючи неймовірні труднощі (систематичні облави, гестапівські катівні, концтабори), при підтримці і допомозі патріотів у глибокому ворожому тилу, розкривають таємницю «Вервольфу» – ставки фюрера під Вінницею. Роман побудовано на справжніх фактах, підтверджених численними документами, зокрема трофейними.
6.     Бейлін П. Ю. Рік щастя. Живи, солдате! Завжди в дорозі. Мої вчителі [Текст] : повісті, нариси / П. Ю.  Бейлін . – Київ : Дніпро, 1978 . – 408 с. : портр.
22 червня 1941 року київський лікар Павло Бейлін добровільно пішов на фронт. Як хірург польового пересувного госпіталю, він брав участь у визволенні України, Білорусі, Польщі, в останніх боях Великої Вітчизняної війни на території Німеччини. У повісті «Живи, солдате!» автор розповідає про самовіддану боротьбу лікарів і медсестер за життя радянського воїна в суворі роки Великої Вітчизняної війни. Також читач знайде у книзі романтичні оповідання про бойову дружбу та кохання.
7.     Бедзик Ю. Д. Вас чекають; Тридцятий [Текст] : повісті / Ю. Д. Бедзик. – Київ : Рад. письм., 1986. – 366 с.
Повісті відомого українського прозаїка про війну і повоєнний час, про тих героїв, які гинули на фронтах, і тих, які й сьогодні готові віддати життя за свій народ. Автор – учасник Великої Вітчизняної війни – зумів донести дух суворого часу, воскресити в людській пам’яті неповторні сторінки героїчного літопису народу.
8.     Бедзик Ю. Д. Про що не доповідали фюреру [Текст]: роман / Ю. Д. Бедзик. – Київ : Варта, 1996.– 368 с.
На сторінках гостросюжетного роману розгортаються події, які відбувалися незадовго до початку Великої Вітчизняної війни та в перші її дні. У центрі твору – образ командира однієї з прикордонних застав західного кордону. Пристрасне захоплення цього героя дівчиною, німкенею за походженням, спробують використати в своїх інтересах агенти німецької розвідслужби. Однак їхні зусилля виявляються марними. Автор намагається відкрити читачеві маловідому сторінку нашої історії, зокрема він розповідає про боротьбу воїнів ОУН із фашистами.
9.     Бедзик Ю. Д. Чорний лабіринт, або довгий шлях в Альпи [Текст]: роман / Ю.  Д.  Бедзик. – Київ : Воєн. вид-во, Київ. філ., 1992. – 320 с.
Свій роман український письменник присвятив подіям Другої світової війні. Перечитуючи його сторінку за сторінкою, все більше проймаєшся тривогою за долю героїв, хвилюєшся за життя «остарбайтерів», депортованих з окупованих територій України, Білорусії, Прибалтики.  
10.  Близнець В. Землянка [Текст] : повість / В. Близнець. – Київ : Дніпро, 1995. – 165 с.
Розповідь про життя села на Кіровоградщині у перший рік фашистської окупації.
11.  Братченко И. Ему выпало жить [Текст] : повесть / И. Братченко. – Днепропетровск : Проминь, 1990. – 262 с.
Про рядових бійців на фронтах Великої Вітчизняної війни.
12.  Гандзюра П. П. Маленька Марі [Текст] : роман / П. П. Гандзюра. – Київ: Рад. письм., 1986. – 279 с.
Далеко від рідної Батьківщини в розпалі Великої Вітчизняної війни зустрілися головні персонажі твору. Сталося так, що під конспіративною кличкою «Маленька Марі» зв’язковими одного з центрів руху Опору в Бельгії діяло дві дівчини з України. Про те, як вони та їхні бойові товариші боролися проти гітлерівських завойовників, у які гострі перипетії потрапляли, і розповідається на сторінках цієї книги.  
13.  Голованівський С. Тополя на тому березі [Текст] : роман у 2 кн. / С. Голованівський.  – Київ : Дніпро, 1988. – 810 с.
Твір присвячено подіям Великої Вітчизняної війни. Дія першої книги – «Шлях над безоднею» – відбувається в 1943 році, коли радянські війська врятували греблю Дніпрогесу від знищення. Автор розповідає, як фашисти замурували в греблю величезну кількість вибухівки і перед радянськими розвідниками постало завдання: знайти і перерізати кабель. У надзвичайно складних умовах герої роману перемагають. У книзі «Корсунь» автор прослідковує дальшу долю своїх героїв: їх участь в одній з найбільших битв Другої світової війни – Корсунь-Шевченківській операції. 
14.  Головченко І. Х., Мусієнко О. Г. Золоті ворота. Чорне сонце [Текст] : романи: тетралогія. Кн. 1. / І. Х. Головченко, О. Г. Мусієнко ; ред. М. Я. Видиш. – Київ : Дніпро, 1986. – 557 с.
15.  Головченко І. Х., Мусієнко О. Г. Білий морок; Голубий берег : романи: тетралогія. Кн. 2 / І. Х. Головченко, О. Г. Мусієнко ; ред. М. Видиш. – Київ: Дніпро, 1986. – 739 с.   
Художньо-документальні романи тетралогії присвячені героїчній обороні Києва у липні-вересні 1941 року, самовідданій боротьбі київських підпільників, народних месників на Київщині у початковий період Великої Вітчизняної війни.
16.  Гончар О. Людина і зброя [Текст]: роман / О. Гончар ; передм. О. Кундзіча. – Київ: Укр. письменник, 1994. – 287 с. – (Шкільна бібліотека).
Роман розповідає про студбатівців — членів добровільного студентського батальйону. Герої, студенти Харківського університету, на початку Великої вітчизняної війни полишають навчання і записуються добровольцями до армії, щоб захистити тих, хто залишився вдома. В романі реалістично зображуються перші місяці війни.
17.  Гончар О. Прапороносці [Текст]: трилогія / О. Гончар ; післяслово В. Коваля ; худож. оформл. М. Пшінки. – Київ: Веселка, 1995. – 463 с. : іл.
Про внесок солдатів-українців у перемогу над фашизмом.
18.  Гуменна Д. Хрещатий Яр. Київ 1941–1943 [Текст] : роман-хроніка / Д. Гуменна ; упоряд. О. Кучерук ; передм. О. Веремійчик. – Київ: Вид-во ім. О. Теліги, 2001. – 407 с. : фотоіл.
19.  Гуцало Є. З вогню воскресли. Мертва зона. Біль і гнів. Безголов’я [Текст]: повісті / Є. Гуцало ; післямова В. Плюща. – Київ: Укр. вид. група, 1996. – 430 с.
В основі повістей лежать спогади та розповіді жителів спалених під час війни сіл. І в «мертвих зонах» люди, які залишилися живими, здатні на героїчний вчинок.
20.  Дмитренко О. М. Пам’ять «Долини смерті» [Текст] : роман-пошук / О. М. Дмитренко. – Київ.: Дніпро, 1987. – 429 с. 
Багаторічний пошук дав змогу автору художньо документалізувати маловідому сторінку історії. Майже два місяці на Дніпрі восени сорок третього стояли на смерть десантники, утримуючи плацдарм під крутими, неприступними кручами неподалік Кременчука (повість «Пам’ять «Долини смерті»). До книги увійшла також розповідь «Руки, скручені дротом…» – про трагедію, що трапилася в роки війни в радгоспі «Красний» під Сімферополем.   
21.  Довженко О. Україна в огні ; Щоденник [Текст] : кіноповісті / О. Довженко. – Харків : Фоліо, 2010. – 351 с. – (Бібліотека Великої Вітчизняної війни).
Про героїчну боротьбу українського народу проти фашистських загарбників.
22.  Загребельний П. А. Дума про невмирущого [Текст]: повість / П. А. Загребельний. – Харів: Фоліо, 2003. – 398 с.
Повість розповідає про трагічну долю українського юнака, яка стала символом гідності й непереможності людського духу.     
23.  Загребельний П. А. Європа-45 [Текст] : роман / П. А.Загребельний. – Київ.: Дніпро, 1985. – 543 с.     
Час дії твору відомого українського письменника – завершальний період Великої Вітчизняної війни. Герої роману – люди різних країн світу, які об’єдналися в маленький партизанський загін, згуртовані непримиримою ненавистю до фашизму.
24.  Збанацький Ю. О. Ми – не з легенди [Текст] / Ю. О. Збанацький. – Київ: Укр. письм., 1995. – 687 с.       
Книга «Ми – не з легенди» про те, як взялися за зброю і стали до боротьби з німецько-фашистськими загарбниками колишні вчителі, хлібороби, лісівники, коли прийшов над їхню землю ворог. Про те, як організовувалася  ця боротьба, ставала все масивнішою, як не знали спокою й пощади чужинці у межиріччі Десни і Дніпра.        
25.  Іваничук Р. Вогненні стовпи [Текст] : роман / Р. Іваничук. – Львів: Літопис, 2002. – 432 с.           
Ця книга – перший художній твір у незалежній Україні про історію Української повстанської армії. Події твору розгортаються на Прикарпатті, де в горнилі військових дій ворожих армій народжується нова генерація українців, здатних захистити свою честь і рідну землю.
26.  Капранови Брати. Забудь-річка [Текст] : Роман/ Брати Капранови. – Київ: Нора-Друк, 2016. – 544 с. – (Читацький клуб).
Троє молодих людей завдяки гримасі долі потрапляють на війну під одним іменем – Степан Шагута. Комсомолець воює у дивізії «Галичина», син офіцера УНР – у Червоній армії, а польський жовнір – в УПА.
Багато років по тому випадково зустрічаються двоє їхніх нащадків і між ними спалахує кохання. Герої ведуть родинне історичне розслідування трьох доль, які переплуталися і стали фактично однією потрійною долею – долею українця у Другій світовій війні.
Назва роману походить від старого язичницького символу – Забудь-річки, що розділяє світ живих та світ мертвих. Саме така Забудь-річка протікає між поколіннями у кожній українській родині.
27.  Ковпаківський рід [Текст] : іст.-документ. нарис / упоряд. Х. Гусейнов. – Дніпропетровськ : Пороги, 2013. – 102 с.
28.  Костенко Л. Над берегами вічної ріки [Текст] : поезія / Л. Костенко. – Київ: Рад. письменник, 1977. – 164 с.
До збірки ввійшли вірші про безсмертя наших воїнів, які перемогли фашизм.
29.  Кузнецов А. Бабий яр [Текст]: роман-документ / А. Кузнецов. – Київ : Саммит-книга, 2008. − 368 с.
Книга про закатованих фашистами в Бабиному яру військовополонених, євреїв, мирне населення та про їх спільні братські могили.
30.  Малаков Д., Малакова Г. Оті два роки…у Києві при німцях [Текст]: повість / Д. Малаков, Г. Малакова. – Київ: Амадей, 2002. – 317 с. : іл.
Про 778 днів і ночей з життя окупованого Києва.
31.  Міняйло В. О. Кров мого сина [Текст]: роман / В. О. Міняйло. – Київ: Дніпро, 1986. – 374 с. – (Звитяга).  
Письменник розповідає про село Заріччя, знищене фашистами у 1942 році, про самовідданих патріотів-партизанів, мешканців навколишніх сіл, що стали до боротьби з ненависними окупантами.   
32.  Міщенко Д. О. Вибрані твори [Текст] / Д. О. Міщенко ; [вступ. ст. : А. Г. Шпиталь]. – Київ: Український письменник, 2008. – 527 с. – (Бібліотека Шевченківського комітету)
Ця повість, написана ще в часи М. Хрущова, донесла до нас життєву правду у художньому втіленні про жителів сіл Південної України, котрих кинули в атаку зі словами: «Зброю добудете в бою». І ненавчені, неозброєні, необмундировані сільські хлопці і дядьки форсували Дніпро, закріпилися на плацдармі, героїчно відбивали атаки (зброя вже була!), а потім викликали вогонь на себе.
33.  На перехресті блискавиць [Текст] : вірші поетів-фронтовиків / ред.-упоряд. М. Федунець. – Хмельницький : Доля, 1995. – 63 с. : іл.
34.  Опанасюк О. Є. Спитай у беріз при долині [Текст] : повісті, оповідання / О. Є. Опанасюк. – Київ: Дніпро, 1986. – 479 с.    
Однойменна повість розповідає «про ще один Брест на нашій землі» – фортецю, що стояла на шляху до Києва, – місто Коростень, про подвиг невеликої групи бійців і командирів 989-го стрілецького полку 226-ї дивізії, які, закріпившись у підземеллі, тривалий час боролися з ворогом.   .
35.  Самбук Р. Смерш [Текст]: трилогія / Р. Самбук. – Київ : Дніпро, 1987. – 613 с. 
Трилогію українського радянського письменника складають роман «Бронзовий чорт», «Марафон завдовжки в тиждень» та «Сейф» – про подвиги військових чекістів у роки Великої Вітчизняної війни.
36.  Сизоненко О. О. Мета [Текст] : роман / О. О.Сизоненко. – Київ : Рад. письм., 1983. – 561 с. 
«Мета» – останній роман трилогії («Степ», «Була осінь»), за яку автор був удостоєний Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1984). Крім широкої панорами життя степовиків, чи не вперше в українській літературі автор виводить постаті відомих воєначальників нашої країни. На сторінках романів зустрічаємо Г. Жукова, Б. Шапошникова, К. Рокосовського, Г. Кривоноса та інших. Виведені також образи політичних і воєнних діячів США, Англії.   
Письменник дає широку картину подій війни на різних рівнях: від кабінетів політичних діячів до життя степового села, від штабів визначних воєначальників до солдатських окопів. Художньо переконливо він показує, як в житті і справах простих людей відбилась доля всього радянського народу. 
37.  Сизоненко О. Була осінь [Текст] : роман / О. Сизоненко. – Київ: Варта, 1995.– 414 с.   
Процес становлення особистості Андрія Сіраша – головного героя цього роману – подано через зображення тяжких боїв з гітлерівцями.
38.  Слово про подвиг [Текст] : збірник / упоряд. К. П. Волинський. – Київ: Веселка, 1980. – 238 с.
До збірника увійшли оповідання, уривки з повістей і романів українських письменників О. Довженка, П. Загребельного, Ю. Збанацького про мужність і відвагу людей, виявлену в роки Великої Вітчизняної війни.
39.  Собко В. Нагольний кряж [Текст]: роман / В. Собко. – Київ: Дніпро, 1987. – 355 с.   
Це хвилююча розповідь про нескорену шахтарську дивізію в роки Великої Вітчизняної війни. Персонажі твору – мужні люди, які змінили свої відбійні молотки на багнети, а після перемоги над фашизмом стали до праці.
40.  Стаднюк І. Ф. Війна [Текст] : роман / І. Ф. Стаднюк; авториз. пер. з рос. Б. Комара. – Київ: Дніпро, 1985. – 671 с.     
Останні передвоєнні дні – липень 1941 року – такі хронологічні рамки роману Івана Стаднюка. Письменник намагається показати складність обстановки того часу, заходи по зміцненню оборонної могутності країни, передати грозову атмосферу червня 1941 року. Створюючи образи енергійного, талановитого, відважного генерал-майора Чумакова і його товаришів по зброї, автор підкреслює їх героїзм і стійкість. Події проходять на Західному фронті, в Ставці Верховного Головнокомандування, Генеральному штабі. Долі людей – від солдата до маршала – тісно переплетені в романі з долею країни.    
41.  Тютюнник Г. М. Вир [Текст] : роман / Г. М. Тютюнник ; передм. Т. М. Панасенко. – Харків : Будинок друку, 2013. – 543 с.
Герої роману, мешканці села Троянівка, мають своє уявлення про добро і зло... Коли починається Вітчизняна війна, кожен із них поводиться по-своєму, бо кожен має свою правду – хтось беззаперечно стає на бік радянської влади, хтось починає співпрацювати з  німцями, а хтось не може зрозуміти, що робити далі...
42.  Чехун В. М. Громи над Славутичем [Текст]: роман / В. М. Чехун. – Київ: Рад. письм., 1987. – 268 с.   
В основу твору покладено героїчні дії народних месників у 1942-1943 роках на тимчасово окупованій території України – київському Подніпров’ї.
43.  Яворівський В. О. Вічні Кортеліси [Текст]: повість/ В. О. Яворівський. – Київ: Молодь, 1981. – 149 с.     
Із позицій сучасності розповідає автор про страшну трагедію волинського нескореного села Кортеліси в 1942 році – протягом кількох годин фашисти та їхні прислужники, буржуазні націоналісти, розстріляли 2875 мирних жителів села, а саме воно було спалене дотла.   

20 фільмів про Другу світову війну
(Рекомендовано до перегляду
Українським інститутом національної пам’яті)

«Хайтарма» (режисер Ахтем Сейтаблаєв; Україна; 2013).
Фільм про трагічну дату в історії кримськотатарського народу – 18 травня 1944 р., початок сталінської депортації кримських татар. У центрі сюжету – льотчик, двічі герой Радянського Союзу Аметхан Султан. Прем’єра фільму відбулася у 2012 р.
Операція «Валькірія» (режисер Брайан Сінгер; США – Великобританія – Німеччина; 2008).
Фільм базується на реальних історичних подіях. Екранізується замах високопоставлених офіцерів вермахту на Гітлера.
Катинь (режисер Анджей Вайда; Польща; 2007).
Фільм «Катинь» розповідає про історію жінок – матерів, сестер, дочок масово страчених за наказом Сталіна в Катинському лісі силами НКВС офіцерів Польської Армії.
Листи з Іводзіми (режисер Клінт Іствуд; США; 2006).
Шістдесят один рік тому армія США та армія Японії зустрілися на острові Іводзіма. Через багато десятиліть потому, під шаром затверділої землі цього ж острова, було знайдено кілька сотень солдатських листів. Завдяки ним, вдалося відтворити складні людські долі, у т. ч. і долю видатного генерала, який очолював японську армію під час Другої світової війни.
Прапори наших батьків (режисер Клінт Іствуд; США; 2006).
Фільм про битву за острів Іводзіма, яка була найкровопролитнішою серед усіх сухопутних боїв на островах Тихого океану під час Другої світової війни. Події подаються з погляду американських солдат.
Чорна книга (режисер Пол Верховен; Голландія; 2006).
Гостросюжетна воєнна драма. У центрі фільму – історія єврейської дівчини, яка намагається вижити в окупованих німцями Нідерландах. Події розгортаються в останні місяці Другої світової війни.
Бункер (режисер Олівер Хіршбігель; Німеччина; 2004).
Німецько-італійсько-австрійський фільм відображає останні десять днів життя Адольфа Гітлера в Берлінському бункері, а також показує тогочасну ситуацію в Берліні. Сценарій написаний на основі мемуарних даних, свідчень очевидців та історичних досліджень. Фільм був номінований на премію «Оскар» у категорії «Найкращий іншомовний фільм».
Свої (режисер Дмитро Месхієв; Росія; 2004).
Драма про втечу з військового полону російського солдата та єврея, які були захоплені німцями в Псковській області.
Піаніст (режисер Роман Поланскі; Великобританія – Німеччина – Польща – Франція; 2002).
Фільм, що отримав «Золоту пальмову гілку» і три «Оскара», знятий за автобіографією Владислава Шпільмана. Шпільман – один з кращих піаністів Польщі 30-х рр. минулого століття, але його життя кардинально змінилося після захоплення Польщі нацистами.
Врятувати рядового Райана (режисер Стівен Спілберг; США; 1998).
Картина Стівена Спілберга оповідає про події під час Нормандській операції Другої світової війни. Фільм отримав п’ять премій «Оскар», у 2014 р. занесений до Національного реєстру США.
Тонка червона лінія (режисер Терренс Малік; США – Канада; 1998).
Воєнна драма, знята на основі однойменного роману Джеймса Джонса, розповідає вигадану історію про битву за Гуадалканал у Другій світовій війні. Номінований на «Оскара» в категорії «Найкращий фільм року».
Сталінград (режисер Джозеф Фільсмайер; Німеччина; 1993).
Один з кращих фільмів про війну і найкращий – про події навколо Сталінграду. Війна розглядається з точки зору німецьких солдат. Після того, як було втрачено майже весь особовий склад, заклик фюрера «Стояти до кінця!» набув для німецьких солдат зовсім іншого значення.
Уран (режисер Клод Беррі; Франція; 1990).
Дія фільму відбувається в невеликому французькому містечку відразу після Другої світової війни. Бої щойно відгриміли, і люди повертаються до мирного життя. Комуністи, у свою чергу, «полюють на відьом» і називають зрадником, будь-кого, хто   спілкувався з фашистами.
Вітер зі сходу (режисер Робер Енріко; Франція – Швейцарія; 1986).
Біографічна драма, в основі якої реальна історія долі генерала Смисловського, який співпрацював з нацистами і керував російською національною армією вермахту, створеною з російських емігрантів і радянських військовополонених на території Німеччини.
Штайнер: Залізний хрест (режисер Сем Пекінг; Німеччина – Великобританія; 1979).
1944 рік. Німецький Західний фронт. Німецькі солдати давно вже б’ються не за Гітлера і не за ідеї націонал-соціалізму, а лише для того, щоб врятувати своє життя...
Муссоліні. Останній акт (режисер Карло Лідзані; Італія; 1974).
Хроніка п’яти квітневих днів 1945 р. Комітет національного визволення засудив Муссоліні до страти. Той ховається від своїх переслідувачів як звичайний злодій. Він воліє краще потрапити до рук союзників, ніж зіткнутися з помстою італійських борців за свободу, які жадають його крові. Але першими його знаходять італійці...
«Тора! Тора! Тора!» (режисери: Ричард Флайшер, Киндзи Фукасаку, Тосио Масуда; США – Японія; 1970).
Оскароносний фільм достовірно відображає атаку японського флоту на Перл-Харбор 7 грудня 1941 р.
Перевірка на дорогах (режисер Олексій Герман; СРСР; 1971).
Фільм про колабораціоніста, який приєднався до радянських партизан з метою спокутувати свою провину за перехід на бік противника.
В бій ідуть одні старики (режисер Леонід Биков; СРСР; 1973).
Культовий радянський фільм оповідає про будні льотчиків-винищувачів у роки Великої Вітчизняної війни.
Документальні фільми:
Катинь. Листи з раю (режисер Богдан Коровченко; Україна; 2011);
Код секретності «18» (ТРК «Студия 1+1»; Украина; 2011);
Чорна піхота (автор Іван Кравчишин; Україна; 2010);
1377 спалених заживо (автор Іван Кравчишин; Україна; 2009);
Аджимушкай. Підземелля смерті (автор Іларіон Павлюк; режисер Олексій Лябах; Україна; 2008);
Київ. Місто зрадили (автор Андрій Цаплієнко, режисер Олег Карнасюк; Україна; 2008);
Війна без переможців (режисер Леся Литвинова, історичний консультант Анатолій Кентій; Україна; 2003);
Спогад про УПА (режисер Леонід Мужук, Мирослав Джинджиристий; Україна, 1993).

                                           Рибачук О. І. зав. відділом
                                           методико - бібліографічної діяльності 
                                           та формування фондів