"Забудь-річка": любов та історія
Брати Капранови у Світловодську
29 квітня у культурному житті
Світловодська відбулася визначна подія. До нас завітали відомі письменники Брати Капранови з презентацією своєї нової
книги «Забудь-річка», яка увійшла до списку літературної премії Книга Року
ВВС-2016.
Центральна міська бібліотека заздалегідь
готувалась до приїзду знаних авторів, розповідаючи про письменників та їх
творчість своїм читачам та проводячи огляди авторських книг наявних у
бібліотеці.
Виступ брати розпочали з оповіді про
останній роман «Забудь-річка», що вперше опублікувався в Україні 2016 року
у видавництві «Нора Друк».
Ідею до написання роману їм дала історія
власної сім’ї. Маючи двох дідів, один з яких був героєм і мав ордени, а другий –
«ворогом народу» і мав кілька років таборів і 58-у статтю, письменники не
ділили їх на «хороших» та «поганих», адже обоє рідні люди. Саме це дало поштовх
до написання книги про те, що приховувалось у багатьох сім’ях українців. Для
втілення образу брати взяли символ з української міфології. За давніми
віруваннями українців Забудь-річка розділяла світ живих від світу мертвих. Душа
перелітаючи через неї при народженні або смерті забувала все, що відбувалося на
другому березі. На думку Братів Капранових ця річка і досі тече, але розділяє
не світи, а пам’ять поколінь.
Спочатку, плануючи написати роман,
письменники хотіли взяти одну людину і провести її дорогами трьох армій –
дивізїї «Галичина», УПА та Червоної армії, але, за їх словами, не змогли
придумати переконливої біографії для людини, яка мала б бути одночасно у трьох
місцях. Тоді їм на допомогу прийшов ветеран війни, яких поділився власною
історією.
За словами ветерана, в 1941
році під час мобілізації так склалися обставини, що він віддав свої документи
юнаку-єврею. «Тримай, будеш українцем», – сказав він і відтоді у
світі з’явилося два Петра Галицьких, один з Київщини, а інший з Одеси. Саме ця
розповідь і підштовхнула письменників до створення роману про долю трьох людей
з однаковим іменем.
Події в книзі розгортаються у 1939 році у
Бережанах, що на Галичині. Там зустрілись три юнаки – колишній польський
жовнір, студент Львівського університету та комсомолець. За примхою долі один з
них, син офіцера УНР, потрапляє у заслання, а звідти до Червоної армії, комсомолець – до німецької армії, а згодом до
дивізії «Галичина». Але обидва далі ідуть по життю під ім’ям третього, який
незабаром іде в ліс і стає сотником УПА.
Щоб не втратити частину читацької
аудиторії, а саме жінок, письменники вирішили додати ще одну сюжетну лінію про кохання і жіночу
долю.
Головною героїнею роману стала наша
сучасниця, що мешкає у 2010 році, проста жінка Уляна родом з Очакова
з типовою історією: вона народжує і сама виховує доньку, без чоловіка й власної
квартири. Згодом вона зустрічає моряка і між ними народжуються почуття. Але
біда в тому, що цього чоловіка звати Степан Шагута, а саме під цим іменем
Улянин дід потрапив до Червоної армії і пропав без вісті на війні. Це свідчить
про те, що її коханий може бути її рідним дядьком. Саме це змушує закохану пару
розбиратися в подіях Другої Світової.
За словами братів, зрозуміти чоловіка, який
воював в трьох арміях, їм було набагато легше, ніж розібратися у психології
власної головної героїні, з однієї простої причин – вона жінка. «Коли
почали писати, ми раптом зрозуміли, що нічого не знаємо про жінок», –
зізнаються письменники.
Через це Капранови
вирішили укласти угоду зі знайомими жінками. Мовляв, ми пишемо, а ви будете
«виправляти помилки». Але у жінок, що прочитали книжку, претензій щодо
зображення жіночої психології було небагато, траплялися навіть
компліменти. Найцікавіше із зауважень жінок, на думку братів, було
таке: «Вона не могла вдягнути ці туфлі, бо це не в її характері».
Зараз, презентуючи
«Забудь-річку» жінкам, Капранови кажуть, що це «любовний роман на тлі
історичних подій», а чоловікам – що це «історичний роман на тлі мелодрами».
Наприкінці розповіді про свою останню книгу
Капранови зазначили, що основне завдання написаного ними роману – закопати цю
«Забудь-річку» у власній родині і по можливості по всій Україні. Адже на їхню
думку, «Забудь-річка» – це саме те, що навмисне роз’єднує українців, і те, на
чому зараз паразитує комунізм і «москалі».
Рибачук О.І., провідний бібліограф ЦМБ